Автор: Олег Бойкевич, м. Рогатин
Телефон: +38(067)2518360
Автор буде вдячний за доповнення та сприяння у виданні даного довідника

АНДРІЙ – міщанин рогатинський, майстер-золотар, середина ХV ст. Згадується в матеріалах історика-дослідника О. Чоловського.

АНДРУШЕВСЬКИЙ ІВАН – cтратинський гончар, сільське прізвисько Поливаний. Виготовляв побутовий посуд, макітри, глеки, миски. Працював до 1933 р. На відміну від інших місцевих гончарів, свої вироби глазурував.
/Картотека Бойкевича О./

АМВРОСІЙ – ігумен з с. Підгороддя (1458), згадується в «Записках чину Св. Василія» (т. 2, с. 95, запис 31) у зв’язку з позовом до Галицького суду проти шляхтича із Заланова.

АЛЕКСАНДРОВИЧ ЯРОСЛАВА – автор поетичної збірки «З болем і Радістю» (1999), «Відлуння моєї душі» (2005). Народилася 22.05.1940 р. в с. Букачівці. Навчалася в Коломийському педагогічному училищі та Івано-Франківському педінституті ім. Василя Стефаника. Працювала вчителем початкових класів у с. Воскресінці, згодом вчителем української мови та літератури у Васючинській середній школі.

АРХІТЕКТУРНІ ПАМ’ЯТКИ РОГАТИНЩИНИ
1. Церква Різдва Богоматері (ХІІ ст., м. Рогатин, ох. № 242);
2. Оборонні мури з брамами Церкви Різдва Богоматері (ХІІІ – ХІV стст., м. Рогатин, ох. № 242);
3. Святодухівська церква (1520 – 1598 рр., м. Рогатин, ох. № 243); 
4. Костел (1666 р., м. Рогатин, ох. № 244);
5. Церква Св. Миколая та дзвіниця (ХVІІІ ст., м. Рогатин, ох. № 1188);
6. Будинок гімназії (1909 р., м. Рогатин, ох. № 427-ІФ);
7. Будинок суду і гауптвахта (тепер – «Будинкоуправління») (ХІХ ст., м. Рогатин, ох. № 506);
8. Садиба (ХVІІІ ст., м. Рогатин, ох. № 864);
9. Синагога (вул. Валова) (кін. ХІХ – поч. ХХ стст., м. Рогатин, ох. № 1244);
10. Будинок товариства «Сокіл» (тепер – Школа естетичного виховання) (кін. ХІХ – поч. ХХ стст., м. Рогатин, ох. № 1245);
11. Житлові будинки № 38, 40, 67, 81, 83, 85 по вул. Галицькій (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1246 – 1251);
12. Монастир Василіанок (корпус «старої» лікарні) (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1252);
13. Житлові будинки № 1, 2, 6, 24, 25, 28, 30 на площі Роксолани (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1253 – 1259);
14. Житловий будинок по вул. Кудрика, 15 (кін. ХІХ – поч. ХХ стст., м. Рогатин, ох. № 1260);
15. Житловий будинок по вул. І. Франка, 8а (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1261);
16. Житловий будинок по вул. Шашкевича, 69 (ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1262);
17. Корпус гімназії ім. В. Великого по вул. Шевченка, 1 (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1263);
18. Житловий будинок по вул. Шевченка, 3 (2 пол. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1264);
19. Будинок Польської гімназії ім. П. Скарги ( тепер – ЗОСШ № 1) (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1265);
20. Церква Св. Юрія та дзвіниця (кін. ХІХ ст., м. Рогатин, ох. № 1266);
21. Каплиця-усипальниця (ст. міський цвинтар) (1848 р., м. Рогатин, ох. № 1267);
22. Церква (ХVІІ ст., с. Загір’я, ох. № 1190);
23. Церква Св. Дмитрія та дер. дзвіниця (ХVІІІ ст., с. Заланів, ох. № 1189);
24. Церква Св. Михаїла (1910 р., с. Жовчів, ох. № 1191);
25. Миколаївська церква (ХVІ –ХVІІ стст., с. Кліщівна, ох. № 1192);
26. Костьол Св. Станіслава (1575 р., с. Липівка, ох. № 428-ІФ);
27. Садиба Рея та парк (ХVІІІ ст., с. Приозерне, ох. № 1193);
28. Церква Парасковії-П’ятниці (1733 р., с.Черче, ох. № 247);
29. Житловий будинок (кін. ХІХ ст., с.Черче, ох. № 456-м);
30. Головний корпус санаторію «Черче» (поч. ХХ ст., с.Черче, ох. № 883);
31. Церква Св. Архангела Михаїла (ХІV – ХV стст., с. Чесники, ох. № 1194);
32. Церква Чесного Хреста (ХVІІІ ст., с. Виспа, ох. №865);
33. Церква Св. Михаїла Архистратига (1804 р., с. Вишнів, ох. № 866);
34. Церква Св. І. Богослова (ХІХ ст., с. Воскресінці, ох. № 867);
35. Церква Воскресіння Господнього (1911 р., с. Яглуш, ох. № 868);
36. Церква Св. Михаїла (1895 р., с. Діброва, ох. № 869);
37. Церква Св. Йосифа (1898 р., с. Дегова, ох. № 870);
38. Церква Успенія Пр. Богородиці (1897 р., с. Журавеньки, ох. № 871);
39. Церква Св. Михаїла Архистратига (1879 р., с. Залужжя, ох. № 872);
40. Церква та дзвіниця (1775 р., с. Уїзд, ох. № 1191-д);
41. Церква Воскресіння Господнього (1807 р., с. Княгиничі, ох. № 873);
42. Церква Покрови Пр. Богородиці (1912 р., с. Любша, ох. № 874);
43. Церква Св. Михаїла Архистратига (1782 р., с. Мельна, ох. № 875);
44. Церква Св. Миколая (ХІХ ст., с. Обельниця, ох. № 876);
45. Церква Св. Петра (1881 р., с. Перенівка, ох. № 877);
46. Церква Воздвиження Христового (ХІХ ст., с. Підвиння, ох. № 878);
47. Церква Різдва Пр. Богородиці (1833 р., с. Руда, ох. № 879);
48. Церква Св. Дмитрія (ХVІІІ ст., с. Стратин, ох. № 880);
49. Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1810 р., с. Стратин, ох. № 881);
50. Церква Преображення Господнього (1890 р., с. Чернів, ох. № 882);
51. Церква Богоявлення Господнього (1854 р., с. Юнашків, ох. № 884);
52. Миколаївська церква і дзвіниця (1876 р., с. Помонята, ох. № 508);
/Вісник Івано-Франківської обласної ради. – 1999. – Жовтень./

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ РОГАТИНЩИНИ – відповідно до державного реєстру пам’яток археології Івано-Франківської області, взятих під охорону рішенням облвиконкому № 9 від 24.01.1989 р., у Рогатинському районі нараховується близько 50 пам’яток. Вони датуються періодом пізнього палеліту, добою бронзи, черняхівської культури, голіградської культури та періодом Київської доби. Рогатинські пам’ятки дали назву окремій археологічній культурі – липицькій (ІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.).

АССБАХ ГАНС АДОЛЬФ – староста Рогатинський в часі німецької окупації. Прибув до Рогатина 04.08.1941 р., німець, українською мовою не володів.
/Рогатинське слово. – 1941. – Ч. 3./

АХТ ЛЕВ – власник крамниці мішаних товарів у Рогатині, 1923 р.

БАБИНЦІ – колишнє приміське село (сьогодні околиця Рогатина), згадується в давніх писемних джерелах у 1424 і 1433 роках. Бабинцями проходить автомагістраль Рогатин – Тернопіль через Бережани, Козову. Мешканці Бабинців разом з рогатинцями брали активну участь в визвольній боротьбі проти польських поневолювачів у 1648 – 1654 рр. До недавного часу у Бабинцях височів кам’яний хрест, який нагадував нам про ті давні часи. Однак на початку 80-их років ХХ ст. цю пам’ятку зруйнували місцеві комуністи. Через Бабинці протікає р. Бабинка, яка обмиває гори Фундуш та Єрусалим. У 1937 р. в селі діяла кооператива «Свій до свого», яка нараховувала 76 членів, та читальня «Просвіти», при якій був хор. Близько 11 років його очолював Василь Кривоус. У передмісті знаходяться дві церкви, Рогатинська загально-освітня школа № 1 (приміщення колишньої польської гімназії ім. П. Скарги), професійно-технічне училище сільськогосподарського профілю, районний будинок культури. На початку вулиці Святомиколаївської збереглася могила невідомого австрійського воїна часів Першої світової війни, на якій встановлено пам’ятний хрест.

БАБУХІВ – село, через яке проходить автомагістраль Львів – Івано-Франківськ.
Населення станом на 1937 р. – 1342 мешканці, на 01.01.1993 р. – 1171, на 01.01.2009 р. – 1070. До 1939 р. Бабухів підпорядковувався адміністрації Конюшківської волості, волосним війтом був Василь Мацук ( 1935). У селі активно діяло спортивне товариство «Січ» (1911), товариство «Луг» (1926), кооператив «Злагода» (1937), який налічував 150 членів. 23.09.1930 р. загоном польської поліції і поліцейської школи в Мостах Великих у селі була проведена так звана пацифікація.

БАБ’ЯК ВОЛОДИМИР – поручник УГА з Рогатина. Старшина 3-ої Бережанської бригади. Загинув у с. Осівці біля Гайворона в 1920 р.
/Бродиєвич Є. В Чотирикутнику Смерти. – Львів, 1921. – С. 68./

БАЛЯС ВОЛОДИМИР (1906 – 1980 рр.) народився в м. Рогатин. Після закінчення гімназії у Рогатині навчався на архітектурному відділі Львівського політехнічного інституту, а згодом у Варшавській мистецькій академії. У 1938 р. повертається до Львова, де вливається в авангард львівських графіків. У період німецької окупації співпрацює з відновленим «Українським видавництвом». Ілюструє «Буквар», книжечку для дітей Р. Завадовича «Льодова царівна», розробляє ряд обкладинок для різних видань. Одночасно працює викладачем графіки в Львівській мистецько-промисловій школі (сьогодні – Львівська художня академія). Після відступу німецьких військ доля закидає його в чужі краї. Там він активно продовжує свою діяльність в Українській спілці образотворчих митців у Мюнхені (УСОМ). Бере участь у виставках в Сан-Дієго, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Монреалі, Торонто. Працює у модерній скульптурі та малярстві кубістичного спрямування. Ряд його робіт зберігаються у Рогатинському художньо-краєзнавчому музеї (садибі М. Угрина-Безгрішного) та в Рогатинській гімназії ім. Володимира Великого.

БАЛЯС СТЕФАНІЯ – сестра відомого українського художника В. Баляса. У 1924/25 н. р. закінчила навчання в Рогатинській гімназії «на відмінно». Входила в комітет літературно-бібліотечного гуртка, активна учасниця художньої самодіяльності. Брала активну участь у роботі Пласту. Баляс Стефанія  за свою подвижницьку діяльність була нагороджена Великим Пластовим Золотим Хрестом.

БАЛАБАН ОЛЕКСАНДР (пом. 1637 р.) – полковник, староста Рогатинський, Вінницький, Теребовлянський. Брав участь у війнах Польщі з Москвою, татарами й козаками. Під Цецорою потрапив у турецький полон (1620 р.). У 1619, 1625 рр. брав участь в переговорах Польщі з козаками на боці перших.
/Енциклопедія Українознавства. – Мюнхен: В-во НТШ «Молоде Життя». – Зош. 2. – С. 84./

БАНДЕРА БОГДАН – рідний брат провідника УПА С. Бандери. У 1936 – 37 рр. навчався в Рогатинській Духовній семінарії (після закриття Рогатинської гімназії польським урядом, в її стінах було створено «Філію Греко-Католицької Малої семінарії»).
/Рогатинська Земля. Збірник історично-мемуарних, етнографічних і побутових матеріялів. – Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1989. – Т. 1. – С. 113./

БАНДУРА СЕМЕН – стрілець УСС, Обозна валка 1-го полку. Народився в 1899 р. у с. Конюшки, помер у с. Кубич біля Гайсина.
/Микитюк Д. УГА – матеріали до історії. –  Вінніпег, 1968. – Т. 4. – С. 146./

БАЛІЦКИЙ ПЕТРО – стрілець УГА, 6-ий полк, ІІ Галицький корпус. Народився у с. Липиця Горішня. Помер на тиф 12. 11. 1919 р. в м. Вінниця.
/Жалібна книга. – Львів, 1922. – Випуск 1-ий./

БАРИЧ ЯРОСЛАВ (нар. 1896 р.) – диригент, педагог, композитор. Працював диригентом оперного театру у Львові у 1941 – 1944 рр., згодом – в США. Перший постановник оперети «Пригода в Черчі».

БАСАРАБ ОЛЬГА (1890 – 1924 рр.) – громадсько-політична діячка, член 1-ої жіночої чоти УСС у Львові. Проводила активну діяльність у Комітеті Допомоги Раненим і Полоненим (КДРП) у Відні та в Комітеті Допомоги Цивільному Населенню. Польська поліція замучила українську патріотку, членкиню УВО на слідстві вночі з 12 на 13 лютого 1924 р. у львівській тюрмі. Її героїчна смерть мала великий вплив на патріотичне виховання молоді. О. Басараб народилася в родині священика Левицького з с. Підгороддя біля Рогатина. У дитячі роки часто перебувала в Рогатині. Її родичі поховані на цвинтарі рогатинської церкви Святого Духа. У с. Підгороддя при школі діє кімната-музей О. Басараб.                                                              

БАТИЙ (Бату) (? – 1255 р.) – хан Золотої Орди, внук Темуджина. У 1240 р. завоював Київ, Володимир, Галич. У цей же час військом Батия був спалений Старий Рогатин біля Підгороддя. У с. Нижня Липиця одне з урочищ до сьогоднішніх днів носить назву «Батовиця».

БЕНЬКІВЦІ – село, що розташоване на північному заході району, 15 км від Рогатина. Населення села станом на 1931 р. – 725 мешканців, на 01.01.2009 р. – 319. У селі є дерев’яна церква Св. Михаїла, споруджена в 1873 р., де тривалий час служив о. Завадовський, який був активним москвофілом і всіма способами протистояв поширенню у селі українських національних товариств та господарств. Проте відомо що в 1925 р. у селі почав діяти драматичний гурток під керівництвом Зенона Телішевського. Адміністративно с. Беньківці підпорядковане Фразькій сільській раді.

БЕРЕЗІВКА – хутір, підпорядкований Конюшківській сільській раді. Населення станом на 01.01.2009 р. становить 98 мешканців.

БЕРИНДА ПАМВО (50 – 70 рр. XVI ст. – 13.07.1632 р.) – український письменник, лексикограф, педагог, гравер, друкар. Працював як друкар і гравер у стрятинській друкарні, а згодом у львівській та київській друкарнях. Найважливішою його працею є «Лексиконь славенорусскій і імень тальковаріє» (Київ, 1627) – перший друкований український словник. Він теж є автором декламаційної композиції «На Рождество» (1616).

БЕРИНДА СТЕПАН (Стефан) (р. н. невідомий, помер після 1634 р.) – друкар, поет, перекладач і гравер. Працював у стрятинській друкарні, згодом у львівській братській друкарні. У 1619 р. переїхав до Києва, де працював у Києво-Печерській друкарні.

БІЛИНСЬКИЙ ІВАН (16.05.1811 р., с. Дегова – 10.07.1882 р. с. Долиняни) – український фольклорист, син священика Григорія Білинського з с. Дегова. В архіві І. Вагилевича збереглися зошити його фольклорних записів з Дегови (1836 р.). У 1836 р. закінчив Львівський університет, належав до гуртка «Руська трійця». Соратник і приятель М. Шашкевича, І. Вагилевича. Брав участь у виданні альманаху «Русалка Дністрова» (1837). Записані І. Білинським весільні пісні надруковані в «Русалці Дністровій» (с. 52 – 54) з позначкою «від Бережан», хоча в рукописі окреслено точне місце запису: с. Дегова Бережанської округи. Із записаних ним українських народних пісень близько 60 опубліковано у збірнику Ж. Паулі «Пісні українського народу в Галичині».
/Кирчів Р. Ф. Етнографічно-фольклористична діяльність «Руської трійці». – К.: Наукова думка. – 1990./

БІЛИНСЬКИЙ КЛАВДІЙ (1865 – 1937 рр.) – педагог, один із галицьких діячів національного відродження Буковини. Працював директором гімназій «Рідної Школи» у Городенці і Рогатині.
/Енциклопедія Українознавства. – Мюнхен: В-во НТШ «Молоде Життя». – Зош. 2. – С. 130./

БІЛИНСЬКИЙ СЕМЕН – родом з Рогатина, сапер УГА, помер від ран в Станіславській лікарні у березні 1919 р.
/Щоденник «Республіка». – Станіславів. – Ч. 29./

БІЛОУС МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ – народився в с. Пуків 02.01.1936 р. Навчався в Омському училищі Міністерства Внутрішніх Справ СРСР, працював старшим уповноваженим Прибайкальського РВВС Бурятської АРСР. З 1962 р. працює в системі народної освіти на різних посадах: вчитель, організатор позакласної і позашкільної виховної роботи, військовий керівник, директор Пуківської школи, завідувач Відділу освіти Рогатинського райвиконкому. Як член Комуністичної партії обирався секретарем парторганізації у школі, був членом райкому КПУ. Будучи завідувачем Відділу освіти, активно сприяв відродженню Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого. Очолює районний осередок Регіональної партії В. Януковича.

«БІЛЬШОВИЦЬКА ПЕРЕМОГА» – газета Рогатинського райкому КП(б)У і райвиконкому Станіславської області. Видавалася з 1939 р., редактором газети був Є. Хижняк.

БОДНАР ГРИГОРІЙ – священик із с. Свистільники (тепер Світанок), який отримав у 1909 р. на Українській хліборобській виставці в Стрию срібну медаль за агрестові вина і меди, а за овочеві конфіктури – диплом.

БОГДАН З РОГАТИНА – у 1432 р. в часі війни очолює оборону Олеського замку.

БОЙКИ – хутір  у підпорядкуванні Світанківської сільської ради, населення станом на 01.01.2009 р. становить 13 чоловік.

БОЙКО БОГДАН – народився у с. Діброва Рогатинського району 2.06.1937 р. Деякий час працював в районній газеті, перші його публікації вийшли у світ в 1959 р. Чимало повістей, новел, нарисів надрукував у журналах «Дріпро», «Вітчизна», «Київ», «Літопис Червоної Калини», «Перевал», у газеті «Літературна Україна». Низку перекладених ним оповідань надруковано в Болгарії, Білорусії, Азербайджані, Киргизії, Росії. У 1983 – 1990 рр. видав романи «Маки червоні», «Дорога додому», «Столочене жито». Повість «По голови…По голови» відзначена міжнародною премією. У 1988 р. удостоєний премії ім. В.Стефаника, а за нарис «Великдень в Україні», надрукований у газеті «Літературна Україна», став лауреатом премії ім. О. Гончара. 26.07.2000 р. закінчив свій життєвий шлях.
/Від Карпат до Опілля. – Коломия: В-во «Вік», 2001. – С. 63-64./                       

БОЙКЕВИЧ ІВАН – (06.01.1905 р., Рогатин – 05.11.1966 р., Чикаго) – поет, громадський діяч, член Української Визвольної Організації, з 1943 р. стає в ряди УНД «Галичина».
/Опільський О. // Рогатинець. – 2008. – Ч. 6. – С. 4./

БОЙКЕВИЧ ІЛІЯ – довголітній дяк рогатинської церкви Різдва Пресвятої Богоматері, один із найвидатніших тенорів Галичини ХІХ ст. Ім’я його згадується в ряді публікацій газети «Діло» та в Книзі оповідей приходу церкви Бабинців Горішніх.

БОЙКЕВИЧ  РОМАН  ДЕНИСОВИЧ – вчитель музики в Рогатинському педучилищі. Репресований, помер на засланні.
/Український освітній журнал. – 1994. – № 2./

БОРИСКОВИЧ ДМИТРО – художник ХVІІІ ст. з Рогатина. У Львівському державному історичному архіві зберігається судова справа, де зазначається про несплату боргу художником вірменським купцям зі Львова за викуп його з турецької неволі.

БРАТИ РОГАТИНЦІ – брати Юрко і Іван, які переселились з Рогатина до Львова, заложивши на Підзамчі майстерню з виготовлення сагайдаків та козацьких сідел. У 1583 р. вони стали членами Львівського сідлярського цеху. Ю. Рогатинець – учасник Брестського собору, йому приписують авторство твору «Пересторога» (1605 – 1606). Іменами братів названо одну з вулиць м. Львова.
/ЗНТШ, 115. – 1913 р. – Кн. 3. – С. 69-71./

БРАТСТВО ЦЕРКОВНЕ РОГАТИНСЬКЕ – засноване наприкінці 1589 р. Патріарх Єремія поблагословив і затвердив братство при церкві Різдва Пресвятої Богородиці. У 1591 р. при братстві діє школа з двома відділами (русько-словянський і грецький). 1 вересня 1769 р. братство отримує статут, затверджений владикою Леоном Шептицьким.
/Архів Юго-Западной Росії. – Кн. 1. – Т. 10. – Ч. 51; Грушевський М. Історія України./

БУБОНЕЦЬ – ботанічний заказник місцевого значення у с. Загір’я площею 25 га. Ростуть рідкісні степові рослини, більшість з яких занесена до Червоної книги України: ковила волосиста, ковила пірчаста, змієголовник австрійський, сон горніючий.

БУДАК КСЕНІЯ  (перша половина ХХ ст., роки життя невідомі) – майстриня гончарного ремесла з с. Стратин.
/Картотека Бойкевича О./

«БУДУЧНІСТЬ» – жіноче товариство релігійного спрямування в Рогатині. Діяло в 20-их роках минулого століття. Головою цієї громади була Наталія Кінашевич.

БУКАЧІВЦІ – селище міського типу, через яке проходить залізниця Івано-Франківськ – Львів. Вперше в письмових джерелах Букачівці згадуються в 1438 р. і в цей же час отримують Магдебурзьке право. Збереглися в Букачівцях сліди давніх оборонних земляних валів та згадки про оборонний замок. У селищі є церква Різдва Христового, споруджена в 1855 р. Деякий час парохом там був о. Іван Щербанюк, в’язень сумнозвісного табору в Бригідках. Населення селища становило у 1931 р. 3283 чоловік,  у 1970 р. – 1911. З 1939 до 1959 рр. Букачівці були районним центром. До Букачівецького району входили такі населенні пункти: Журавенко, Явче, Вишнів, Козари, Тенетники, Помонята, Воскресінці, Княгиничі, Городків, Радванів, Луковець-Журівський, Нова Гребля, Загір’я, хутори Бахманка та Вільхова. Головою виконкому Букачівецької районної ради був у 1950 р. Сегида І. П., заступником – Дмитрюк І. Н., секретарем – Тіховський А.М., членами виконкому – Виноградов, Буднін, Чорноус, Пастушенко, Третяк.

БУКАЧІВЕЦЬКА СЛОБОДА – село адміністративно підпорядковане смт. Букачівці, населення станом на 01.01.2009 р. 226 ч.

О. ВАНЬО ОМЕЛЯН – священик, походив з родини бургомістра м. Буська, яка мала італійське походження. Навчався на факультеті філософії і теології Львівського та Інсбрукського університетів. Префект Духовної семінарії у Львові (1897). Шкільний інспектор Митрополичої консисторії. В’язень концентраційного табору в Талергофі. Засновник Рогатинської приватної української гімназії у 1909 р. Покоїться на сільському цвинтарі с. Малий Заланів.

ВАРНІЦКИЙ ЙОВ – маляр-живописець з с. Букачівці. Тривалий час у с. Стратин зберігався договір на розписування ним церкви Св. Дмитрія. В Рогатинському художньо-краєзнавчому музеї (садибі М. Угрина-Безгрішного) зберігається ікона Варніцкого «Три Святителі» (1874), яка була передана до музею з с. Колоколин через О. Бойкевича.

ВАСЮЧИН – село (до 1620 р. – містечко), перша писемна згадка  про яке відноситься до 1401 р. Через село протікає р. Свірж, збереглися сліди давнього оборонного замку. У селі на початку минулого століття були спортивне товариство «Січ» ( 1911), читальня «Просвіти», кооператив «Відбудова»( 1937) який нараховував 50 членів. До Першої світової війни у Васючині був розвинутий гіпсовий та цегельний промисел. Значної шкоди селові було завдано в 1930 р. під час проведення польським урядом так званої пацифікації. У 1868 р. споруджено церкву Покрови Пресвятої Богородиці, іконостас та запрестольну ікону до якої виготовив відомий український маляр Яким Панькевич (батько художника Ю. Панькевича). Населення села в 1931 р. становило 1990 ч., в 1970 р. – 1253, станом на 01.01.2009 р. – 761. У час розпаду СРСР активну участь у становленні Української Незалежної Держави взяли жителі Васючина. За ініціативою В. Г. Шматолохи в селі в 1990 р. був створений осередок громадсько-політичної організації Народний Рух України за перебудову, куди ввійшли Левицький С. Я., Левицький Б. М., Мельник В. С., Мандзюк Я. С., Ковалик М. М., Бернадюча П. М. В селі встановлена пам’ятна стела Романові Левицькому – рухівцю, який загинув при загадкових обставинах від рук найманців КДБ в 1989 р.

ВДОВИЧИН СЕМЕН ІВАНОВИЧ – художник, народився 4.04.1952 р. в с. Колоколин. Навчався в Сімферопольському художньо-педагогічному училищі ім. Самокиша. В 1975 р. закінчив Львівський державний інститут декоративного та прикладного мистецтва (сьогодні – Львівська художня академія). Працює в галузі іконопису та різьб’ярства, проживає в м. Бурштин. Є автором іконостасів в церквах с. Куничі та м. Новий Бурштин, в 2008 р. розписав церкву Собору Івана Хрестителя в с. Колоколин.

ВЕЛЕС – кам’яна статуя, знайдена в с. Підгороддя. На думку пароха о. Кінасевича, була статуєю Велеса із дохристиянських часів. Згідно з дослідженням, проведеним О. Бойкевичем в 1970 р., дану статую учні Рогатинської гімназії на початку 30-их рр. ХХ ст. перевезли до Рогатина. Тривалий час вона зберігалася біля головного входу до гімназії. За свідченням А. Лісового (вчителя із с. Підгороддя), при наступі російських військ і відступі німецьких в часі Другої Світової війни  статуя загадково зникла. Фотографій та малюнків даної дохристиянської пам’ятки не виявлено.

«ВЕЛИКІ ГОЛДИ» – пам’ятка природи місцевого значення, знаходиться в с. Лучинці. Площа пам’ятки 24,03 га. Це унікальний скельно-флористичний комплекс, де збереглося багато рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України. Серед них осока низька, горицвіт весняний,сон широколистий, лілія лісова, белинець комарний.

ВЕЛИТОВИЧ СТЕПАН – чотар УСС, син селянина з Рогатинщини. Учасник боїв під Верденом (Франція), комендант кінної розвідки 3-го курення 1-ої бригади УСС. Загинув 20.10.1919 р. в с. Куса.
/Календар Червоної Калини на 1922 р. – С. 125./

ВЕНГЖИН МИКОЛА (псевдоніми Микола Угрин-Безгрішний, Микола Степовенко, Микола Чорнило, Тарас Вірний, Козак, Нитка) – поет, публіцист, видатний громадський діяч, старшина Українських Січових Стрільців, педагог. Народився в с. Куп’ятичі (тепер Польща) 18.12.1883 р., помер 19.01.1960 р. в м. Новий Ульм (Німеччина). Тривалий час проживав у м. Рогатин. З ініціативи Рогатинського громадсько-культурного товариства «Дзвін» у Рогатині створено музей-садибу М. Угрина-Безгрішного та названо його іменем одну з вулиць.
/Бойкевич О. Музей Миколи Угрина-Безгрішного в Рогатині. – 2008; Опільський О. Видатний громадський діяч. – Рогатинець. – 1991. – Ч. 3; Коритко Р. Рогатинські побратими. – Львів: Літопис Червоної Калини, 1992. – Ч. 8-9. – С. 31./

ВЕНГЖИН ЯРОСЛАВ (1921 – 1946 рр.) – син відомого українського громадського діяча М. Угрина-Безгрішного. Народився у Рогатині, а після закінчення Рогатинської гімназії вступив до лав УПА. Загинув на теренах Рогатинщини в 1946 р.
/Рогатинці в боротьбі за волю. – Івано-Франківськ: В-во «Нова Зоря», 2005. – С. 155./

ВЕНГРИН ЯНУШ – ротмістр, який 4 лютого 1630 р. з 200 вояками вдерся насильно до м. Рогатин і три дні «…з великою кривдою розорював убогих людей, забирав споживу, речі, примушував ремісників до безоплатної роботи, застосовував погрози і побиття».
/ЦДІА у Львові ф. 13, т. 296, с. 751-752./

ВЕРБИЛІВЦІ – приміське село, яке знаходиться на автомагістралі Рогатин – Івано-Франківськ. Вперше в писемних джерелах Вербилівці згадуються у 1433 р. як передмістя Рогатина. На території села виявлені сліди пізнього палеоліту та давньоруське городище. До 1939 р. в селі діяла читальня «Просвіти», мішаний хор, драматичний гурток. Місцева філія Союзу Українок провадила куховарські та оздоровчі курси. Кооператив «Поступ» нараховував в 1937 р. 89 членів. У 1869 р. в селі споруджено церкву Собору Св. Йоана Хрестителя, яка тривалий час належала до Рогатинського деканату. Довголітніми парохами в ній були отець-шамбелян Степан Городецький та з 1929 р. – о. Іван Щербанюк. Обидва були активними громадськими діячами Галичини. Населення Вербилівців в 1931 р. – 747, 1970 р. – 766, станом на 01.01.2009 р. – 722 мешканці.

ВЕСЕЛОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН – підхорунжий УСС з с. Підгороддя. Загинув у грудні 1919 р. в Браїлові.
/Жалібна книга. – Львів, 1922. – Випуск 2-ий. – С. 6./

«ВИЗВОЛЕННЯ» – підпільна політична організація, діяла на теренах Рогатинщини на початку 80-их рр. ХХ ст. Члени організації поширювали в краю матеріали Української Гельсінської спілки, збирали пожертвування на допомогу українським політв’язням, їх родинам та особам, яких переслідував тодішній комуністичний режим. Керівником організації був студент медицини Роман Бойкевич з Рогатина.

ВИСПА – село розташоване за 20 км від районного центру. Населення в 1931 р. було 747 ч., в 1970 р. – 529, станом на 01.01.2009 р. – 211. Церква Воздвиження Чесного Хреста (1732) до 1939 р. належала до деканату у Нових Стрілищах, є пам’яткою дерев’яної архітектури державного значення. В 1711 – 1744 рр. у селі діяв монастир (Косак, 138). У 1920 р. на теренах села виявлено городище ХІІ – ХІІІ стст.

ВИТАНЬ – населений пункт у межах Букачівецької селищної ради. Населення станом на 01.01.2009 р. – 17 мешканців.

ВИШНІВ – село, про назву якого збереглося чимало легенд. Одна із них зазначає, що дана назва походить від боярина Вишні. Засновником села також вважається козак Василь Пасічник з Білої Церкви, похований біля сільської церкви. Його правнук Василь був одним із фундаторів церкви, побудованої в 1776 р. (не збереглася до наших днів). Існуюча церква Чуда Св. Михаїла була споруджена в 1804 р. і є пам’яткою архітектури державного значення. В 1910 р. у селі була відкрита читальня «Просвіти», діяв хор, драматичний гурток та бібліотека. Населення станом на 09.12.1931 р. становило 1607 ч., на 01.01.2009 р. – 403. Вишнівській сільській раді підпорядкований хутір Зруб, населення якогостаном на 2009 р. 47 мешканців.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ   МИХАЙЛО – син Олександра і Марії Божик з Ферліївських шляхтичів. Історик польської літератури. Народився у Ферлієві у 1793 р.

«ВІДРОДЖЕННЯ» – протиалкогольне товариство, філія якого активно діяла на території Рогатинського повіту в 1930-х роках. У 1927 р. на Рогатинщині створюються гуртки даного Товариства (27.12.1927 р. у с. Бабухів, 29.01.1927 р. в с. Черче). Заходами філії «Відродження»

Закрити меню