Сайт міста Рогатина
  Головна     Погода     Оголошення     Статті     Фотографії     Культура     Довідник     Реклама     Контакти    
Гість [Вхід] [Реєстрація
   
   
 
Меню сайту
Краєзнавство
Цікаві статті
Персоналії
Пам'ятки архітектури Рогатина
Сільський зелений туризм


Цікаві сайти
Осередок МФБГ в Івано-Франківській області Історико-меморіальний музей Степана Бандери
СПД Павлів і Ко. Рогатинська громадська організація Відродження
Інформаційний портал Калуша Сайт міста Бурштина

Наша кнопка:

Сайт міста Рогатина

Назад Назад
Таємниця акту 30 червня 1941 року

Що читаємо: Яневський Д.Б. «Проект Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька/ Д.Б. Яневський; худож.-оформлювач О.Д. Кононученко. – Харків: Фоліо, 2013. – 283с.

Історія ОУН, як важлива сторінка історії України XX ст., після проголошення незалежності України є однією із найбільш динамічних історичних дисциплін – відкриваються нові факти, з’являються нові дослідження.

Однак, як показує ближчий погляд, деякі історичні факти історії України взагалі, і історії ОУН зокрема, які видаються нам очевидними, такими насправді не є.

З одного боку це природно – адже організація від самого початку будувалася на засадах конспірації. Однак, з огляду на сплив тривалого проміжку часу, відпали раціональні причини для зберігання таємниці щодо правдивого перебігу тих чи інших важливих подій.

Серед таємниць, що найбільш широко відома та активно обговорюється вже понад сімдесят років – таємниця правдивого перебігу розколу ОУН на «мельниківців» і «бандерівців» у 1940 році.

Іншою таємницею є, як би це дивно не звучало, проголошення ОУН Акту 30 червня 1941 року у Львові.

На перший погляд, це не так: українська історична наука, хоч і визнає, що «в історії проголошення Української держави 30 червня 1941р. у Львові залишається багато неясного», переважно сходиться на думці, що «одна з бандерівських похідних груп 30 червня 1941р., на наступний день після відходу радянських частин, дісталася до Львова і проголосила утворення самостійної Української держави. Головою уряду новопроголошеної держави став заступник Бандери Ярослав Стецько» (Грицак Я.Й. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX – XX ст.: [навч. посібник для учнів гуманіт. гімназій, ліцеїв, студентів іст. фак., вузів, вчителів] – К.: Генеза, 2000. – с.224).

Дослідити «все те неясне», що сталося 30 червня 1941р., взявся Д. Яневський у своїй черговій книжці з серії «Проект Україна», яку ми реферуємо.

Яневський Д.Б. у Харківському видавництві «Фоліо», до речі, надрукував вже кілька книжок зі своєї серії «Проект Україна» («Втрачена історія загубленої держави», «Спроба Павла Скоропадського», «Крах Симона Петлюри», «Жертва УПА. Місія Романа Шухевича», «Таємниця Михайла Грушевського»).

Читання цих книжок справляє суперечливе враження. За стилем це явно не цілісні книжки, а швидше свого роду розширені конспекти – набір історичних фактів з критичними висновками автора.

Автор немов би взяв собі за мету зруйнувати наші всі усталені погляди на той чи інший період історії України, переважно початку XX ст.. Варто визнати, що критика автора, здавалося б загальновідомих історичних фактів, який поєднує відомості з різних джерел, зазвичай дійсно варта уваги.

Книжка, яку ми пропонуємо прочитати, не виняток.

В своїй роботі Д. Яневський  мету книжки викладає досить амбітно (с.13-14): ввести до короткого, популярного тексту існуючі станом на початок 2013 року версії, концепції та теорії і сформулювати відповіді на прості, як божий день запитання:

- хто, що саме, за яких обставин проголосив у той день у Львові?

- який був справжній зміст папірця, який нібито з балкона другого поверху будинку «Просвіти», що на площі Ринок, зачитав нібито заступник голови нібито ОУН Ярослав Стецько?

- хто був автором цього документа?

- яким був рівень його легітимності?

- чому документ сакрального буквально значення зачитував Ярослав Стецько, а не сам Степан Бандера – нібито провідник ОУН?

-   який вплив той Акт мав на українську громаду Східної Галичини?

- які мав реальні політичні наслідки?

- чи можливо було за існуючих на той день геополітичних і просто політичних обставин реалізувати положення того документа?

- як вплинув [той Акт] на стан тогочасного національного політикуму взагалі, націоналістичного руху зокрема?

- яким був – якщо був – реальний рівень співробітництва українських націоналістів з нацистами? В яких організаційних формах це співробітництво, за умови, якщо воно мало місце відбувалося?

- що таке ОУН станом на 30 червня 1941 р.? скільки ОУН було станом на початок радянсько-німецької війни?

- у яких формах існував український націоналістичний рух станом на червень 1941 р.?

- скільки людей об’єднував?

- які наслідки – близькі та відділені для всіх її ініціаторів, учасників, свідків та сучасників мала та акція?

- чи коштує велична ідея проголошення Самостійної Соборної Незалежної Держави життя як мінімум одного покоління галицьких українців?

- чи були українські націоналісти союзниками нацистського Рейху?

Як бачимо, поставлені питання переважно є досить слушними і отримання відповідей на них у контексті розуміння «Акту 30 червня 1941 року» є дуже важливою справою, хоча деякі з них і виходять за межі окресленої теми книжки.

Однак, радикальний засновок, з якого виходить Д. Яневський на початку книжки про те, що: «… історія України в її сучасному вигляді взагалі, історія ОУН зокрема – це суцільний фальсифікат» (с.10), щодо одного історичного факту, а саме Акту 30 червня 1941р. – декларації про відновлення Української Держави, після прочитання книжки знаходить своє підтвердження, бо як переконливо свідчить зміст книжки, «національна історична наука за 72 роки так і не спромоглася встановити факти, які реально відбулися 30 червня 1941 р.» (с.15).

Тому, якщо щодо всієї історії України (про те, що вона суцільний фальсифікат), на нашу думку, автор суттєво перебільшує, то стосовно ключових фактів історії ОУН він, імовірно, правий.

Адже на сторінках книжки Д. Яневського можна переконатися, що питання про те:

1)      Яку УССД мріяла побудувати ОУН (б)?

2)      Чи знали бандерівці ще у 1940р. про майбутній початок війни між Німеччиною та СРСР?

3)      Скільки оунівців, прихильників С. Бандери, підпорядковувалось Крайовому Проводові ОУН станом на 1941р.?

4)      Як був звільнений С. Бандера у 1939р. і як він опинився у Львові?

5)      Як стався розкол ОУН у 1940р., хто як і за яких обставин його інспірував?

-          є досить важливими в контексті вивчення історії ОУН і відповіді на них далеко не однозначні.

А щодо Акту 30 червня 1941р., то кілька фактів:

1)      Я. Стецько та о. І. Гриньох на аудієнції у Митрополита Шептицького вранці 30.06.1941р. ввели його в оману щодо погодження майбутнього Акту зі всіма групами та партіями.

2)      На сьогодні ми не знаємо, який саме варіант Акту було проголошено 30 червня 1941р.

3)      Учасники проголошення Акту (Я. Стецько, В. Кук) подають передісторію проголошення Акту у такий спосіб, що в суттєвих деталях суперечать одне одному.

4)      Народних зборів 30.06.1941р. як таких не було.

5)      Насправді Акт про відновлення Української Держави було проголошено у Кракові 22 червня 1941р.,

та інші, думаю, переконають вас, що в історії проголошення Акту про відновлення Української держави 30 червня 1941р. у Львові справді залишається дуже багато неясного, бо навіть учасники цієї події уникають конкретики, за допомогою якої можна було б з інших джерел перевірити їх версію подій.

Книжка як на наш погляд перевантажена величезною кількістю фактів та думок автора, які не мають прямого відношення до заявленої теми – від європейської пандемії грипу 1918р. до того чи існувала в природі ОУН (Б) (яким би дивним не видавалося на перший погляд таке запитання).

Від такого стилю викладу матеріалу книжка, як вже вище підкреслювалося, на жаль, не справляє враження цілісної роботи.

Однак, за будь-яких обставин, книжка Д. Яневського варта уваги і часу, витраченого на її читання, бо вона, з одного боку, може бути підставою для розчарування у будь-якому друкованому джерелі інформації з питань історії ОУН, а з іншого – достойним інтелектуальним викликом, щоб змінити ці обставини на краще, бо вона переконливо свідчить на користь того, що історики ОУН часто не здають собі труду чітко відповідати на запитання щодо тих чи інших фактів: як, що, де, коли, хто, з ким? Саме від відповіді на ці запитання і залежить правдивість тієї чи іншої розповіді та можливість перевірити її через роки.

Тому ми обираємо другий варіант, а книжка Д. Яневського, може бути кроком вперед до цієї мети.

 

© Роман Москаль, м. Харків, червень 2014

49f15d8-128a2b0-0157.jpg
Дата публікації: 06.08.2014   Кількість переглядів: 4893
Коментарі
Ім'я  
Текст
 
 
   
 
Website uptime monitor Host-tracker.com © 2007-2017 Сайт міста Рогатина
Створення сайту: LesHOST