Сайт міста Рогатина
  Головна     Погода     Оголошення     Статті     Фотографії     Культура     Довідник     Реклама     Контакти    
Гість [Вхід] [Реєстрація
   
   
 
Краєзнавство
Цікаві статті
Персоналії
Пам'ятки архітектури Рогатина
Сільський зелений туризм

Осередок МФБГ в Івано-Франківській області Історико-меморіальний музей Степана Бандери
СПД Павлів і Ко. Рогатинська громадська організація Відродження
Інформаційний портал Калуша Сайт міста Бурштина

Наша кнопка:

Сайт міста Рогатина

Назад Назад
Рогатинщина в іменах, назвах, подіях

Рогатинщина в іменах, назвах, подіях.

Автор: Олег Бойкевич, м. Рогатин
Телефон: +38(067)2518360
Автор буде вдячний за доповнення та сприяння у виданні даного довідника

АНДРІЙ – міщанин рогатинський, майстер-золотар, середина ХV ст. Згадується в матеріалах історика-дослідника О. Чоловського.

АНДРУШЕВСЬКИЙ ІВАН – cтратинський гончар, сільське прізвисько Поливаний. Виготовляв побутовий посуд, макітри, глеки, миски. Працював до 1933 р. На відміну від інших місцевих гончарів, свої вироби глазурував.
/Картотека Бойкевича О./

АМВРОСІЙ – ігумен з с. Підгороддя (1458), згадується в «Записках чину Св. Василія» (т. 2, с. 95, запис 31) у зв’язку з позовом до Галицького суду проти шляхтича із Заланова.

АЛЕКСАНДРОВИЧ ЯРОСЛАВА – автор поетичної збірки «З болем і Радістю» (1999), «Відлуння моєї душі» (2005). Народилася 22.05.1940 р. в с. Букачівці. Навчалася в Коломийському педагогічному училищі та Івано-Франківському педінституті ім. Василя Стефаника. Працювала вчителем початкових класів у с. Воскресінці, згодом вчителем української мови та літератури у Васючинській середній школі.

АРХІТЕКТУРНІ ПАМ’ЯТКИ РОГАТИНЩИНИ
1. Церква Різдва Богоматері (ХІІ ст., м. Рогатин, ох. № 242);
2. Оборонні мури з брамами Церкви Різдва Богоматері (ХІІІ – ХІV стст., м. Рогатин, ох. № 242);
3. Святодухівська церква (1520 – 1598 рр., м. Рогатин, ох. № 243); 
4. Костел (1666 р., м. Рогатин, ох. № 244);
5. Церква Св. Миколая та дзвіниця (ХVІІІ ст., м. Рогатин, ох. № 1188);
6. Будинок гімназії (1909 р., м. Рогатин, ох. № 427-ІФ);
7. Будинок суду і гауптвахта (тепер – «Будинкоуправління») (ХІХ ст., м. Рогатин, ох. № 506);
8. Садиба (ХVІІІ ст., м. Рогатин, ох. № 864);
9. Синагога (вул. Валова) (кін. ХІХ – поч. ХХ стст., м. Рогатин, ох. № 1244);
10. Будинок товариства «Сокіл» (тепер – Школа естетичного виховання) (кін. ХІХ – поч. ХХ стст., м. Рогатин, ох. № 1245);
11. Житлові будинки № 38, 40, 67, 81, 83, 85 по вул. Галицькій (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1246 – 1251);
12. Монастир Василіанок (корпус «старої» лікарні) (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1252);
13. Житлові будинки № 1, 2, 6, 24, 25, 28, 30 на площі Роксолани (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1253 – 1259);
14. Житловий будинок по вул. Кудрика, 15 (кін. ХІХ – поч. ХХ стст., м. Рогатин, ох. № 1260);
15. Житловий будинок по вул. І. Франка, 8а (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1261);
16. Житловий будинок по вул. Шашкевича, 69 (ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1262);
17. Корпус гімназії ім. В. Великого по вул. Шевченка, 1 (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1263);
18. Житловий будинок по вул. Шевченка, 3 (2 пол. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1264);
19. Будинок Польської гімназії ім. П. Скарги ( тепер – ЗОСШ № 1) (поч. ХХ ст., м. Рогатин, ох. № 1265);
20. Церква Св. Юрія та дзвіниця (кін. ХІХ ст., м. Рогатин, ох. № 1266);
21. Каплиця-усипальниця (ст. міський цвинтар) (1848 р., м. Рогатин, ох. № 1267);
22. Церква (ХVІІ ст., с. Загір’я, ох. № 1190);
23. Церква Св. Дмитрія та дер. дзвіниця (ХVІІІ ст., с. Заланів, ох. № 1189);
24. Церква Св. Михаїла (1910 р., с. Жовчів, ох. № 1191);
25. Миколаївська церква (ХVІ –ХVІІ стст., с. Кліщівна, ох. № 1192);
26. Костьол Св. Станіслава (1575 р., с. Липівка, ох. № 428-ІФ);
27. Садиба Рея та парк (ХVІІІ ст., с. Приозерне, ох. № 1193);
28. Церква Парасковії-П'ятниці (1733 р., с.Черче, ох. № 247);
29. Житловий будинок (кін. ХІХ ст., с.Черче, ох. № 456-м);
30. Головний корпус санаторію «Черче» (поч. ХХ ст., с.Черче, ох. № 883);
31. Церква Св. Архангела Михаїла (ХІV – ХV стст., с. Чесники, ох. № 1194);
32. Церква Чесного Хреста (ХVІІІ ст., с. Виспа, ох. №865);
33. Церква Св. Михаїла Архистратига (1804 р., с. Вишнів, ох. № 866);
34. Церква Св. І. Богослова (ХІХ ст., с. Воскресінці, ох. № 867);
35. Церква Воскресіння Господнього (1911 р., с. Яглуш, ох. № 868);
36. Церква Св. Михаїла (1895 р., с. Діброва, ох. № 869);
37. Церква Св. Йосифа (1898 р., с. Дегова, ох. № 870);
38. Церква Успенія Пр. Богородиці (1897 р., с. Журавеньки, ох. № 871);
39. Церква Св. Михаїла Архистратига (1879 р., с. Залужжя, ох. № 872);
40. Церква та дзвіниця (1775 р., с. Уїзд, ох. № 1191-д);
41. Церква Воскресіння Господнього (1807 р., с. Княгиничі, ох. № 873);
42. Церква Покрови Пр. Богородиці (1912 р., с. Любша, ох. № 874);
43. Церква Св. Михаїла Архистратига (1782 р., с. Мельна, ох. № 875);
44. Церква Св. Миколая (ХІХ ст., с. Обельниця, ох. № 876);
45. Церква Св. Петра (1881 р., с. Перенівка, ох. № 877);
46. Церква Воздвиження Христового (ХІХ ст., с. Підвиння, ох. № 878);
47. Церква Різдва Пр. Богородиці (1833 р., с. Руда, ох. № 879);
48. Церква Св. Дмитрія (ХVІІІ ст., с. Стратин, ох. № 880);
49. Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1810 р., с. Стратин, ох. № 881);
50. Церква Преображення Господнього (1890 р., с. Чернів, ох. № 882);
51. Церква Богоявлення Господнього (1854 р., с. Юнашків, ох. № 884);
52. Миколаївська церква і дзвіниця (1876 р., с. Помонята, ох. № 508);
/Вісник Івано-Франківської обласної ради. – 1999. – Жовтень./

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМ’ЯТКИ РОГАТИНЩИНИ – відповідно до державного реєстру пам’яток археології Івано-Франківської області, взятих під охорону рішенням облвиконкому № 9 від 24.01.1989 р., у Рогатинському районі нараховується близько 50 пам’яток. Вони датуються періодом пізнього палеліту, добою бронзи, черняхівської культури, голіградської культури та періодом Київської доби. Рогатинські пам’ятки дали назву окремій археологічній культурі – липицькій (ІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.).

АССБАХ ГАНС АДОЛЬФ – староста Рогатинський в часі німецької окупації. Прибув до Рогатина 04.08.1941 р., німець, українською мовою не володів.
/Рогатинське слово. – 1941. – Ч. 3./

АХТ ЛЕВ – власник крамниці мішаних товарів у Рогатині, 1923 р.

БАБИНЦІ – колишнє приміське село (сьогодні околиця Рогатина), згадується в давніх писемних джерелах у 1424 і 1433 роках. Бабинцями проходить автомагістраль Рогатин – Тернопіль через Бережани, Козову. Мешканці Бабинців разом з рогатинцями брали активну участь в визвольній боротьбі проти польських поневолювачів у 1648 – 1654 рр. До недавного часу у Бабинцях височів кам’яний хрест, який нагадував нам про ті давні часи. Однак на початку 80-их років ХХ ст. цю пам’ятку зруйнували місцеві комуністи. Через Бабинці протікає р. Бабинка, яка обмиває гори Фундуш та Єрусалим. У 1937 р. в селі діяла кооператива «Свій до свого», яка нараховувала 76 членів, та читальня «Просвіти», при якій був хор. Близько 11 років його очолював Василь Кривоус. У передмісті знаходяться дві церкви, Рогатинська загально-освітня школа № 1 (приміщення колишньої польської гімназії ім. П. Скарги), професійно-технічне училище сільськогосподарського профілю, районний будинок культури. На початку вулиці Святомиколаївської збереглася могила невідомого австрійського воїна часів Першої світової війни, на якій встановлено пам’ятний хрест.

БАБУХІВ – село, через яке проходить автомагістраль Львів – Івано-Франківськ.
Населення станом на 1937 р. – 1342 мешканці, на 01.01.1993 р. – 1171, на 01.01.2009 р. – 1070. До 1939 р. Бабухів підпорядковувався адміністрації Конюшківської волості, волосним війтом був Василь Мацук ( 1935). У селі активно діяло спортивне товариство «Січ» (1911), товариство «Луг» (1926), кооператив «Злагода» (1937), який налічував 150 членів. 23.09.1930 р. загоном польської поліції і поліцейської школи в Мостах Великих у селі була проведена так звана пацифікація.

БАБ’ЯК ВОЛОДИМИР – поручник УГА з Рогатина. Старшина 3-ої Бережанської бригади. Загинув у с. Осівці біля Гайворона в 1920 р.
/Бродиєвич Є. В Чотирикутнику Смерти. – Львів, 1921. – С. 68./

БАЛЯС ВОЛОДИМИР (1906 – 1980 рр.) народився в м. Рогатин. Після закінчення гімназії у Рогатині навчався на архітектурному відділі Львівського політехнічного інституту, а згодом у Варшавській мистецькій академії. У 1938 р. повертається до Львова, де вливається в авангард львівських графіків. У період німецької окупації співпрацює з відновленим «Українським видавництвом». Ілюструє «Буквар», книжечку для дітей Р. Завадовича «Льодова царівна», розробляє ряд обкладинок для різних видань. Одночасно працює викладачем графіки в Львівській мистецько-промисловій школі (сьогодні – Львівська художня академія). Після відступу німецьких військ доля закидає його в чужі краї. Там він активно продовжує свою діяльність в Українській спілці образотворчих митців у Мюнхені (УСОМ). Бере участь у виставках в Сан-Дієго, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку, Монреалі, Торонто. Працює у модерній скульптурі та малярстві кубістичного спрямування. Ряд його робіт зберігаються у Рогатинському художньо-краєзнавчому музеї (садибі М. Угрина-Безгрішного) та в Рогатинській гімназії ім. Володимира Великого.

БАЛЯС СТЕФАНІЯ – сестра відомого українського художника В. Баляса. У 1924/25 н. р. закінчила навчання в Рогатинській гімназії «на відмінно». Входила в комітет літературно-бібліотечного гуртка, активна учасниця художньої самодіяльності. Брала активну участь у роботі Пласту. Баляс Стефанія  за свою подвижницьку діяльність була нагороджена Великим Пластовим Золотим Хрестом.

БАЛАБАН ОЛЕКСАНДР (пом. 1637 р.) – полковник, староста Рогатинський, Вінницький, Теребовлянський. Брав участь у війнах Польщі з Москвою, татарами й козаками. Під Цецорою потрапив у турецький полон (1620 р.). У 1619, 1625 рр. брав участь в переговорах Польщі з козаками на боці перших.
/Енциклопедія Українознавства. – Мюнхен: В-во НТШ «Молоде Життя». – Зош. 2. – С. 84./

БАНДЕРА БОГДАН – рідний брат провідника УПА С. Бандери. У 1936 – 37 рр. навчався в Рогатинській Духовній семінарії (після закриття Рогатинської гімназії польським урядом, в її стінах було створено «Філію Греко-Католицької Малої семінарії»).
/Рогатинська Земля. Збірник історично-мемуарних, етнографічних і побутових матеріялів. – Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1989. – Т. 1. – С. 113./

БАНДУРА СЕМЕН – стрілець УСС, Обозна валка 1-го полку. Народився в 1899 р. у с. Конюшки, помер у с. Кубич біля Гайсина.
/Микитюк Д. УГА – матеріали до історії. –  Вінніпег, 1968. – Т. 4. – С. 146./

БАЛІЦКИЙ ПЕТРО – стрілець УГА, 6-ий полк, ІІ Галицький корпус. Народився у с. Липиця Горішня. Помер на тиф 12. 11. 1919 р. в м. Вінниця.
/Жалібна книга. – Львів, 1922. – Випуск 1-ий./

БАРИЧ ЯРОСЛАВ (нар. 1896 р.) – диригент, педагог, композитор. Працював диригентом оперного театру у Львові у 1941 – 1944 рр., згодом – в США. Перший постановник оперети «Пригода в Черчі».

БАСАРАБ ОЛЬГА (1890 – 1924 рр.) – громадсько-політична діячка, член 1-ої жіночої чоти УСС у Львові. Проводила активну діяльність у Комітеті Допомоги Раненим і Полоненим (КДРП) у Відні та в Комітеті Допомоги Цивільному Населенню. Польська поліція замучила українську патріотку, членкиню УВО на слідстві вночі з 12 на 13 лютого 1924 р. у львівській тюрмі. Її героїчна смерть мала великий вплив на патріотичне виховання молоді. О. Басараб народилася в родині священика Левицького з с. Підгороддя біля Рогатина. У дитячі роки часто перебувала в Рогатині. Її родичі поховані на цвинтарі рогатинської церкви Святого Духа. У с. Підгороддя при школі діє кімната-музей О. Басараб.                                                              

БАТИЙ (Бату) (? – 1255 р.) – хан Золотої Орди, внук Темуджина. У 1240 р. завоював Київ, Володимир, Галич. У цей же час військом Батия був спалений Старий Рогатин біля Підгороддя. У с. Нижня Липиця одне з урочищ до сьогоднішніх днів носить назву «Батовиця».

БЕНЬКІВЦІ – село, що розташоване на північному заході району, 15 км від Рогатина. Населення села станом на 1931 р. – 725 мешканців, на 01.01.2009 р. – 319. У селі є дерев’яна церква Св. Михаїла, споруджена в 1873 р., де тривалий час служив о. Завадовський, який був активним москвофілом і всіма способами протистояв поширенню у селі українських національних товариств та господарств. Проте відомо що в 1925 р. у селі почав діяти драматичний гурток під керівництвом Зенона Телішевського. Адміністративно с. Беньківці підпорядковане Фразькій сільській раді.

БЕРЕЗІВКА – хутір, підпорядкований Конюшківській сільській раді. Населення станом на 01.01.2009 р. становить 98 мешканців.

БЕРИНДА ПАМВО (50 – 70 рр. XVI ст. – 13.07.1632 р.) – український письменник, лексикограф, педагог, гравер, друкар. Працював як друкар і гравер у стрятинській друкарні, а згодом у львівській та київській друкарнях. Найважливішою його працею є «Лексиконь славенорусскій і імень тальковаріє» (Київ, 1627) – перший друкований український словник. Він теж є автором декламаційної композиції «На Рождество» (1616).

БЕРИНДА СТЕПАН (Стефан) (р. н. невідомий, помер після 1634 р.) – друкар, поет, перекладач і гравер. Працював у стрятинській друкарні, згодом у львівській братській друкарні. У 1619 р. переїхав до Києва, де працював у Києво-Печерській друкарні.

БІЛИНСЬКИЙ ІВАН (16.05.1811 р., с. Дегова – 10.07.1882 р. с. Долиняни) – український фольклорист, син священика Григорія Білинського з с. Дегова. В архіві І. Вагилевича збереглися зошити його фольклорних записів з Дегови (1836 р.). У 1836 р. закінчив Львівський університет, належав до гуртка «Руська трійця». Соратник і приятель М. Шашкевича, І. Вагилевича. Брав участь у виданні альманаху «Русалка Дністрова» (1837). Записані І. Білинським весільні пісні надруковані в «Русалці Дністровій» (с. 52 – 54) з позначкою «від Бережан», хоча в рукописі окреслено точне місце запису: с. Дегова Бережанської округи. Із записаних ним українських народних пісень близько 60 опубліковано у збірнику Ж. Паулі «Пісні українського народу в Галичині».
/Кирчів Р. Ф. Етнографічно-фольклористична діяльність «Руської трійці». – К.: Наукова думка. – 1990./

БІЛИНСЬКИЙ КЛАВДІЙ (1865 – 1937 рр.) – педагог, один із галицьких діячів національного відродження Буковини. Працював директором гімназій «Рідної Школи» у Городенці і Рогатині.
/Енциклопедія Українознавства. – Мюнхен: В-во НТШ «Молоде Життя». – Зош. 2. – С. 130./

БІЛИНСЬКИЙ СЕМЕН – родом з Рогатина, сапер УГА, помер від ран в Станіславській лікарні у березні 1919 р.
/Щоденник «Республіка». – Станіславів. – Ч. 29./

БІЛОУС МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ – народився в с. Пуків 02.01.1936 р. Навчався в Омському училищі Міністерства Внутрішніх Справ СРСР, працював старшим уповноваженим Прибайкальського РВВС Бурятської АРСР. З 1962 р. працює в системі народної освіти на різних посадах: вчитель, організатор позакласної і позашкільної виховної роботи, військовий керівник, директор Пуківської школи, завідувач Відділу освіти Рогатинського райвиконкому. Як член Комуністичної партії обирався секретарем парторганізації у школі, був членом райкому КПУ. Будучи завідувачем Відділу освіти, активно сприяв відродженню Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого. Очолює районний осередок Регіональної партії В. Януковича.

«БІЛЬШОВИЦЬКА ПЕРЕМОГА» – газета Рогатинського райкому КП(б)У і райвиконкому Станіславської області. Видавалася з 1939 р., редактором газети був Є. Хижняк.

БОДНАР ГРИГОРІЙ – священик із с. Свистільники (тепер Світанок), який отримав у 1909 р. на Українській хліборобській виставці в Стрию срібну медаль за агрестові вина і меди, а за овочеві конфіктури – диплом.

БОГДАН З РОГАТИНА – у 1432 р. в часі війни очолює оборону Олеського замку.

БОЙКИ – хутір  у підпорядкуванні Світанківської сільської ради, населення станом на 01.01.2009 р. становить 13 чоловік.

БОЙКО БОГДАН – народився у с. Діброва Рогатинського району 2.06.1937 р. Деякий час працював в районній газеті, перші його публікації вийшли у світ в 1959 р. Чимало повістей, новел, нарисів надрукував у журналах «Дріпро», «Вітчизна», «Київ», «Літопис Червоної Калини», «Перевал», у газеті «Літературна Україна». Низку перекладених ним оповідань надруковано в Болгарії, Білорусії, Азербайджані, Киргизії, Росії. У 1983 – 1990 рр. видав романи «Маки червоні», «Дорога додому», «Столочене жито». Повість «По голови…По голови» відзначена міжнародною премією. У 1988 р. удостоєний премії ім. В.Стефаника, а за нарис «Великдень в Україні», надрукований у газеті «Літературна Україна», став лауреатом премії ім. О. Гончара. 26.07.2000 р. закінчив свій життєвий шлях.
/Від Карпат до Опілля. – Коломия: В-во «Вік», 2001. – С. 63-64./                       

БОЙКЕВИЧ ІВАН – (06.01.1905 р., Рогатин – 05.11.1966 р., Чикаго) – поет, громадський діяч, член Української Визвольної Організації, з 1943 р. стає в ряди УНД «Галичина».
/Опільський О. // Рогатинець. – 2008. – Ч. 6. – С. 4./

БОЙКЕВИЧ ІЛІЯ – довголітній дяк рогатинської церкви Різдва Пресвятої Богоматері, один із найвидатніших тенорів Галичини ХІХ ст. Ім’я його згадується в ряді публікацій газети «Діло» та в Книзі оповідей приходу церкви Бабинців Горішніх.

БОЙКЕВИЧ  РОМАН  ДЕНИСОВИЧ – вчитель музики в Рогатинському педучилищі. Репресований, помер на засланні.
/Український освітній журнал. – 1994. – № 2./

БОРИСКОВИЧ ДМИТРО – художник ХVІІІ ст. з Рогатина. У Львівському державному історичному архіві зберігається судова справа, де зазначається про несплату боргу художником вірменським купцям зі Львова за викуп його з турецької неволі.

БРАТИ РОГАТИНЦІ – брати Юрко і Іван, які переселились з Рогатина до Львова, заложивши на Підзамчі майстерню з виготовлення сагайдаків та козацьких сідел. У 1583 р. вони стали членами Львівського сідлярського цеху. Ю. Рогатинець – учасник Брестського собору, йому приписують авторство твору «Пересторога» (1605 – 1606). Іменами братів названо одну з вулиць м. Львова.
/ЗНТШ, 115. – 1913 р. – Кн. 3. – С. 69-71./

БРАТСТВО ЦЕРКОВНЕ РОГАТИНСЬКЕ – засноване наприкінці 1589 р. Патріарх Єремія поблагословив і затвердив братство при церкві Різдва Пресвятої Богородиці. У 1591 р. при братстві діє школа з двома відділами (русько-словянський і грецький). 1 вересня 1769 р. братство отримує статут, затверджений владикою Леоном Шептицьким.
/Архів Юго-Западной Росії. – Кн. 1. – Т. 10. – Ч. 51; Грушевський М. Історія України./

БУБОНЕЦЬ – ботанічний заказник місцевого значення у с. Загір’я площею 25 га. Ростуть рідкісні степові рослини, більшість з яких занесена до Червоної книги України: ковила волосиста, ковила пірчаста, змієголовник австрійський, сон горніючий.

БУДАК КСЕНІЯ  (перша половина ХХ ст., роки життя невідомі) – майстриня гончарного ремесла з с. Стратин.
/Картотека Бойкевича О./

«БУДУЧНІСТЬ» – жіноче товариство релігійного спрямування в Рогатині. Діяло в 20-их роках минулого століття. Головою цієї громади була Наталія Кінашевич.

БУКАЧІВЦІ – селище міського типу, через яке проходить залізниця Івано-Франківськ – Львів. Вперше в письмових джерелах Букачівці згадуються в 1438 р. і в цей же час отримують Магдебурзьке право. Збереглися в Букачівцях сліди давніх оборонних земляних валів та згадки про оборонний замок. У селищі є церква Різдва Христового, споруджена в 1855 р. Деякий час парохом там був о. Іван Щербанюк, в’язень сумнозвісного табору в Бригідках. Населення селища становило у 1931 р. 3283 чоловік,  у 1970 р. – 1911. З 1939 до 1959 рр. Букачівці були районним центром. До Букачівецького району входили такі населенні пункти: Журавенко, Явче, Вишнів, Козари, Тенетники, Помонята, Воскресінці, Княгиничі, Городків, Радванів, Луковець-Журівський, Нова Гребля, Загір’я, хутори Бахманка та Вільхова. Головою виконкому Букачівецької районної ради був у 1950 р. Сегида І. П., заступником – Дмитрюк І. Н., секретарем – Тіховський А.М., членами виконкому – Виноградов, Буднін, Чорноус, Пастушенко, Третяк.

БУКАЧІВЕЦЬКА СЛОБОДА – село адміністративно підпорядковане смт. Букачівці, населення станом на 01.01.2009 р. 226 ч.

О. ВАНЬО ОМЕЛЯН – священик, походив з родини бургомістра м. Буська, яка мала італійське походження. Навчався на факультеті філософії і теології Львівського та Інсбрукського університетів. Префект Духовної семінарії у Львові (1897). Шкільний інспектор Митрополичої консисторії. В’язень концентраційного табору в Талергофі. Засновник Рогатинської приватної української гімназії у 1909 р. Покоїться на сільському цвинтарі с. Малий Заланів.

ВАРНІЦКИЙ ЙОВ – маляр-живописець з с. Букачівці. Тривалий час у с. Стратин зберігався договір на розписування ним церкви Св. Дмитрія. В Рогатинському художньо-краєзнавчому музеї (садибі М. Угрина-Безгрішного) зберігається ікона Варніцкого «Три Святителі» (1874), яка була передана до музею з с. Колоколин через О. Бойкевича.

ВАСЮЧИН – село (до 1620 р. – містечко), перша писемна згадка  про яке відноситься до 1401 р. Через село протікає р. Свірж, збереглися сліди давнього оборонного замку. У селі на початку минулого століття були спортивне товариство «Січ» ( 1911), читальня «Просвіти», кооператив «Відбудова»( 1937) який нараховував 50 членів. До Першої світової війни у Васючині був розвинутий гіпсовий та цегельний промисел. Значної шкоди селові було завдано в 1930 р. під час проведення польським урядом так званої пацифікації. У 1868 р. споруджено церкву Покрови Пресвятої Богородиці, іконостас та запрестольну ікону до якої виготовив відомий український маляр Яким Панькевич (батько художника Ю. Панькевича). Населення села в 1931 р. становило 1990 ч., в 1970 р. – 1253, станом на 01.01.2009 р. – 761. У час розпаду СРСР активну участь у становленні Української Незалежної Держави взяли жителі Васючина. За ініціативою В. Г. Шматолохи в селі в 1990 р. був створений осередок громадсько-політичної організації Народний Рух України за перебудову, куди ввійшли Левицький С. Я., Левицький Б. М., Мельник В. С., Мандзюк Я. С., Ковалик М. М., Бернадюча П. М. В селі встановлена пам’ятна стела Романові Левицькому – рухівцю, який загинув при загадкових обставинах від рук найманців КДБ в 1989 р.

ВДОВИЧИН СЕМЕН ІВАНОВИЧ – художник, народився 4.04.1952 р. в с. Колоколин. Навчався в Сімферопольському художньо-педагогічному училищі ім. Самокиша. В 1975 р. закінчив Львівський державний інститут декоративного та прикладного мистецтва (сьогодні – Львівська художня академія). Працює в галузі іконопису та різьб’ярства, проживає в м. Бурштин. Є автором іконостасів в церквах с. Куничі та м. Новий Бурштин, в 2008 р. розписав церкву Собору Івана Хрестителя в с. Колоколин.

ВЕЛЕС – кам’яна статуя, знайдена в с. Підгороддя. На думку пароха о. Кінасевича, була статуєю Велеса із дохристиянських часів. Згідно з дослідженням, проведеним О. Бойкевичем в 1970 р., дану статую учні Рогатинської гімназії на початку 30-их рр. ХХ ст. перевезли до Рогатина. Тривалий час вона зберігалася біля головного входу до гімназії. За свідченням А. Лісового (вчителя із с. Підгороддя), при наступі російських військ і відступі німецьких в часі Другої Світової війни  статуя загадково зникла. Фотографій та малюнків даної дохристиянської пам’ятки не виявлено.

«ВЕЛИКІ ГОЛДИ» – пам’ятка природи місцевого значення, знаходиться в с. Лучинці. Площа пам’ятки 24,03 га. Це унікальний скельно-флористичний комплекс, де збереглося багато рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України. Серед них осока низька, горицвіт весняний,сон широколистий, лілія лісова, белинець комарний.

ВЕЛИТОВИЧ СТЕПАН – чотар УСС, син селянина з Рогатинщини. Учасник боїв під Верденом (Франція), комендант кінної розвідки 3-го курення 1-ої бригади УСС. Загинув 20.10.1919 р. в с. Куса.
/Календар Червоної Калини на 1922 р. – С. 125./

ВЕНГЖИН МИКОЛА (псевдоніми Микола Угрин-Безгрішний, Микола Степовенко, Микола Чорнило, Тарас Вірний, Козак, Нитка) – поет, публіцист, видатний громадський діяч, старшина Українських Січових Стрільців, педагог. Народився в с. Куп’ятичі (тепер Польща) 18.12.1883 р., помер 19.01.1960 р. в м. Новий Ульм (Німеччина). Тривалий час проживав у м. Рогатин. З ініціативи Рогатинського громадсько-культурного товариства «Дзвін» у Рогатині створено музей-садибу М. Угрина-Безгрішного та названо його іменем одну з вулиць.
/Бойкевич О. Музей Миколи Угрина-Безгрішного в Рогатині. – 2008; Опільський О. Видатний громадський діяч. – Рогатинець. – 1991. – Ч. 3; Коритко Р. Рогатинські побратими. – Львів: Літопис Червоної Калини, 1992. – Ч. 8-9. – С. 31./

ВЕНГЖИН ЯРОСЛАВ (1921 – 1946 рр.) – син відомого українського громадського діяча М. Угрина-Безгрішного. Народився у Рогатині, а після закінчення Рогатинської гімназії вступив до лав УПА. Загинув на теренах Рогатинщини в 1946 р.
/Рогатинці в боротьбі за волю. – Івано-Франківськ: В-во «Нова Зоря», 2005. – С. 155./

ВЕНГРИН ЯНУШ – ротмістр, який 4 лютого 1630 р. з 200 вояками вдерся насильно до м. Рогатин і три дні «…з великою кривдою розорював убогих людей, забирав споживу, речі, примушував ремісників до безоплатної роботи, застосовував погрози і побиття».
/ЦДІА у Львові ф. 13, т. 296, с. 751-752./

ВЕРБИЛІВЦІ – приміське село, яке знаходиться на автомагістралі Рогатин – Івано-Франківськ. Вперше в писемних джерелах Вербилівці згадуються у 1433 р. як передмістя Рогатина. На території села виявлені сліди пізнього палеоліту та давньоруське городище. До 1939 р. в селі діяла читальня «Просвіти», мішаний хор, драматичний гурток. Місцева філія Союзу Українок провадила куховарські та оздоровчі курси. Кооператив «Поступ» нараховував в 1937 р. 89 членів. У 1869 р. в селі споруджено церкву Собору Св. Йоана Хрестителя, яка тривалий час належала до Рогатинського деканату. Довголітніми парохами в ній були отець-шамбелян Степан Городецький та з 1929 р. – о. Іван Щербанюк. Обидва були активними громадськими діячами Галичини. Населення Вербилівців в 1931 р. – 747, 1970 р. – 766, станом на 01.01.2009 р. – 722 мешканці.

ВЕСЕЛОВСЬКИЙ ОМЕЛЯН – підхорунжий УСС з с. Підгороддя. Загинув у грудні 1919 р. в Браїлові.
/Жалібна книга. – Львів, 1922. – Випуск 2-ий. – С. 6./

«ВИЗВОЛЕННЯ» – підпільна політична організація, діяла на теренах Рогатинщини на початку 80-их рр. ХХ ст. Члени організації поширювали в краю матеріали Української Гельсінської спілки, збирали пожертвування на допомогу українським політв’язням, їх родинам та особам, яких переслідував тодішній комуністичний режим. Керівником організації був студент медицини Роман Бойкевич з Рогатина.

ВИСПА – село розташоване за 20 км від районного центру. Населення в 1931 р. було 747 ч., в 1970 р. – 529, станом на 01.01.2009 р. – 211. Церква Воздвиження Чесного Хреста (1732) до 1939 р. належала до деканату у Нових Стрілищах, є пам’яткою дерев’яної архітектури державного значення. В 1711 – 1744 рр. у селі діяв монастир (Косак, 138). У 1920 р. на теренах села виявлено городище ХІІ – ХІІІ стст.

ВИТАНЬ – населений пункт у межах Букачівецької селищної ради. Населення станом на 01.01.2009 р. – 17 мешканців.

ВИШНІВ – село, про назву якого збереглося чимало легенд. Одна із них зазначає, що дана назва походить від боярина Вишні. Засновником села також вважається козак Василь Пасічник з Білої Церкви, похований біля сільської церкви. Його правнук Василь був одним із фундаторів церкви, побудованої в 1776 р. (не збереглася до наших днів). Існуюча церква Чуда Св. Михаїла була споруджена в 1804 р. і є пам’яткою архітектури державного значення. В 1910 р. у селі була відкрита читальня «Просвіти», діяв хор, драматичний гурток та бібліотека. Населення станом на 09.12.1931 р. становило 1607 ч., на 01.01.2009 р. – 403. Вишнівській сільській раді підпорядкований хутір Зруб, населення якогостаном на 2009 р. 47 мешканців.

ВИШНЕВЕЦЬКИЙ   МИХАЙЛО – син Олександра і Марії Божик з Ферліївських шляхтичів. Історик польської літератури. Народився у Ферлієві у 1793 р.

«ВІДРОДЖЕННЯ» – протиалкогольне товариство, філія якого активно діяла на території Рогатинського повіту в 1930-х роках. У 1927 р. на Рогатинщині створюються гуртки даного Товариства (27.12.1927 р. у с. Бабухів, 29.01.1927 р. в с. Черче). Заходами філії «Відродження»

Дата публікації: 19.01.2018   Кількість переглядів: 32990
Коментарі
Елена
Елена 11.11.2012

здравствуйте, Олег. я пишу научную статью о музыкантах Дальнего Востока. набрав в поисковике фамилию своего учителя Бойкевича Романа Денисовича, получила ссылку на вашу страничку. БОЙКЕВИЧ РОМАН ДЕНИСОВИЧ – вчитель музики в Рогатинському педучилищі. Репресований, помер на засланні. /Український освітній журнал. – 1994. – № 2./ мой учитель тоже был репрессирован, потом жил на поселении в г. Уссурийске. умер в 1982 или 1983 году. хотелось бы выяснить, об одном и том же человеке идёт речь? я пишу научную статью, поэтому мне просто необходимо увидеть текст из журнала, на который вы ссылаетесь. дозвониться Вам не получается, прошу ответить на мыло oktava07mail.ru/ c уважением Елена Римбовская

Раїса
Раїса 16.02.2013

Мій дідусь Бабюк Михайло був в Рогатині адвокатом в 1908-1938 роках, а бабуся Дарія - Голова Союзу Українок, арештована в 1949р.перебувала в Мордовських лагерах до 1956р.Їх син Роман працював адвокатом в Рогатині до1944р., виїхав в США.Всі вони були палкими патріотами України. Жаль, що нема про них згадки в історії Рогатинщини.

Автор-упорядник
Автор-упорядник 30.06.2013

Шановна п.Раїса! Щиро дякую. Вміщений текст не є повним. На сьогдні зібрано значно більше матеріалів про наших краян. Про вашого дідуся М.Бабюка є коротенька згадка в додатку. Проте булоб доцільно отримати від Вас більш детальнішу інформацію та його фотосвітлину.Можливо у Вашому домашньому архіві є і ірші фотосвітлини що стосуються історії нашого краю та долі наших людей? Подавайте ! Нічого неповинно бути забутим. З повагою О.Бойкевич.

Ігор Чудійович
Ігор Чудійович 01.08.2013

Шановний Пане Олег ! В Бабинцях народився відомий діяч на СКОЛІВщині, священник,ЕКАн з 1905р. по 1948р. о.Михайло Мосора. Буду дже вдячний вам за будь-яку інформію чи фото з того періоду.

Петро
Петро 25.08.2013

Пане Олеже! Зауважу, що сотник-суддя УГА Мирослав Янович родом із с. Струтин на Львівщині. Так що він не має відношення до Рогатинщини, а укладачі 4-го тому збірника "УГА: Матеріали..." просто помилилися. Загалом же Ваш довідник має бути більш об"ємним і точнішим, в ньому багато інформації застарілої, на жаль. Персоналії, зокрема, надто неповні: наприклад, біографія К. Білинського добре відома, він був членом парламенту ЗУНР, а про брата С. Бандери Богдана взагалі мовчу. Щасти!

Ольга
Ольга 27.11.2013

Згідно зі звітом УГА, передрукованому у 1 томі "Рогатинщини", Степан Велитович загинув 25 листопада 1919 р., а село називалося Куча (у вас в тексті - Куса). Добре було б довідатись, звідки точно він походив.

Сергій
Сергій 07.04.2015

На місті старої лікарні колись був монастир.В підвалах знаходився склеп монахів. До зараз на стінах можна побачити намальовані ікони. Біля зеленої аптеки знаходились муровані вхідні ворота.Якщо звернути увагу,можна побачити місце для Матінки Божої. Приміщення старої лікарні було збудоване десь у XVIII ст.

Сергій
Сергій 07.04.2015

На місті старої лікарні колись був монастир.В підвалах знаходився склеп монахів. До зараз на стінах можна побачити намальовані ікони. Біля зеленої аптеки знаходились муровані вхідні ворота.Якщо звернути увагу,можна побачити місце для Матінки Божої. Приміщення старої лікарні було збудоване десь у XVIII ст.

Сергій
Сергій 07.04.2015

На місті старої лікарні колись був монастир.В підвалах знаходився склеп монахів. До зараз на стінах можна побачити намальовані ікони. Біля зеленої аптеки знаходились муровані вхідні ворота.Якщо звернути увагу,можна побачити місце для Матінки Божої. Приміщення старої лікарні було збудоване десь у XVIII ст.

Ім'я  
Текст
 
 
   
 
Website uptime monitor Host-tracker.com © 2007-2018 Сайт міста Рогатина
Створення сайту: LesHOST